白发苍苍
bái fà cāng cāng简拼：bfcc
释义
苍苍灰白色。头发灰白。形容人的苍老。
出处
唐·韩愈《祭十二郎文》吾年未四十，而视茫茫，而发苍苍，而齿牙动摇。”
例句
无
含「白」的成语
白丁俗客bái dīng sú kè白云亲舍bái yún qīn shè白云孤飞bái yún gū fēi白云苍狗bái yún cāng gǒu白兔赤乌bái tù chì wū白刀子进，红刀子出bái dāo zǐ jìn，hóng dāo zǐ chū白华之怨bái huá zhī yuàn白发丹心bái fà dān xīn白发千丈bái fà qiān zhàng白发朱颜bái fà zhū yán白发红颜bái fà hóng yán白发苍颜bái fà cāng yán白发青衫bái fà qīng shān白叟黄童bái sǒu huáng tóng白圭之玷bái guī zhī diàn白天见鬼bái tiān jiàn guǐ